пуц

пуц вул. дружній жарт, витівка (ст): Було це весняною порою. Ми, тобто наша родина, поверталися пізно додому... Вмить обскочили нас чотири типи так званих “небесних пташок”, чи то пак “батярів”, що не “сіють, не орють, а збирають...” Один з них гаркнув: “Віддавайте все дорогоцінне, що у вас є, як ні – то вам макітри порозбиваєм”. Моя мати, яка вміла зберегти рівновагу, не впадала в паніку, підійшла до одного з них, підняла кашкет і мовила: “Ой, пане Бартолетті, як ся маєте? Як поживаєте? Вчора я мала нагоду говорити з вашим батьком. Чи він щось вам переказав для нас?” Батяр зблід. Він уже не той, вже знітився, та сам не знає, на яку ногу ступити. Ледь чутно промовив: “Як це ви, панство, можете такою пізньою порою сюди ходити, адже всякі люди тут переходять, можна натрапити на біду... Ми вас тільки хотіли налякати, навіть в нас на думці не було, щоб вас скривдити. Ми це тільки так, для “пацалихи”, для “пуцу”. Ми вас проведемо”, – вже цілком смирно сказав Бартолетті. “Уклінно дякуємо, ми підемо самі”, – відповів батько. (“Пацалиха” – жарт, насмішки, а “пуц” відповідає першому, однак жартується з тим, кого знається) (Скоцень)||пацалига (пацалиха)