ставити

ста́вити 1. ставити

◊ ста́вити ну́мер → нумер

◊ ста́вити нуме́ри → нумер

◊ ста́вити нуме́рок → нумерок

◊ ста́вити пати́ки → патик

2. оплачувати власним коштом (перев. частування товариства)(м, ср, ст)||фундувати

◊ ста́вити поче́сне віддячуватися (ст): Я як му плачу довг, то ставлю му почесне (Франко)

Значення в інших словниках

1. ставити — ста́вити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. ставити — (на ноги) становити, зводити, р. ставляти; (на чолі) призначати, наставляти; (до стінки) приставляти; (на пости) розставляти; (на ніч) розквартировувати; (у скрутне становище) заводити; (намет) розбивати; (на стіл) подавати; (пиво) частувати чим...  Словник синонімів Караванського
3. ставити — 1. Висвячувати на священнослужителя чи церковнослужителя — хиротонізувати, хиротонісати; висвячувати; 2. Те саме, що возводити  Словник церковно-обрядової термінології
4. ставити — див. будувати  Словник синонімів Вусика
5. ставити — СТА́ВИТИ, влю, виш; мн. ста́влять; недок., кого, що. 1. Примушувати кого-небудь або допомагати комусь стати на ноги, набути вертикального (стоячого) положення. – Я вже до школи ходжу. – І в яку ти групу ходиш?...  Словник української мови у 20 томах
6. ставити — -влю, -виш; мн. ставлять; недок., перех. 1》 Примушувати кого-небудь або допомагати комусь стати на ноги, набути вертикального (стоячого) положення. || Примушувати або просити когось стати де-небудь. || у сполуч. з деякими присл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. ставити — перево́дити (ста́вити) / перевести́ (поста́вити) на ре́йки які, чого. Надавати чому-небудь певного спрямування; організовувати, спрямовувати, перетворювати і т. ін. що-небудь певним чином.  Фразеологічний словник української мови
8. ставити — БУДУВА́ТИ (будівлі, споруди і т. ін.), СТРО́ЇТИ рідко; ЗВО́ДИТИ, СТА́ВИТИ, СТАНОВИ́ТИ розм., ВИВО́ДИТИ рідше (про те, що будується вгору); ПІДВО́ДИТИ, ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ), ПІДНОСИ́ТИ рідше (перев. із сл. мі́сто, сті́ни і т. ін.). — Док.  Словник синонімів української мови
9. ставити — Ста́вити, -влю, -виш, -влять; ста́влячи; став, ста́вмо, ста́вте; ста́влений  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. ставити — СТА́ВИТИ, влю, виш; мн. ста́влять; недок., перех. 1. Примушувати кого-небудь або допомагати комусь стати на ноги, набути вертикального (стоячого) положення. — Я вже до школи ходжу. — І в яку ти групу ходиш?...  Словник української мови в 11 томах
11. ставити — Ставити, -влю, -виш гл. 1) Ставить, уставлять. 2) Строить. На льоду дурний хату ставить. Ном. № 6671. Треба ставити дзвіницю посеред села. Ном. № 13751. 3) — на о́чі. Давать очную ставку. 4) — чим. Выставлять чѣмъ. Не ставити мого батенька брехуном. Чуб. II. 18.  Словник української мови Грінченка