шпінак

шпі́нак (шпа́нак) 1. шпинат (ср, ст): Кажу Вам, Павлова, гризути вєнци, як шпанаку в плахті (Рудницький); У “Вероніці” завше любимо взяти булочки зі шпінаком, ніде таких більше немає (Авторка)

2. кучер, візник (ст): Шпінак – так охрещено у Львові “дорожкаря, візника” за зеленкуватою краскою лівреї (Горбач)

Значення в інших словниках

1. шпінак — ШПІНА́К, у, ч., діал. Листя лободи.  Словник української мови у 20 томах