бульбулятор

А, ч. Пристрій для куріння марихуани. Вони вірили, що міліція ДОБРА, вона захистить їх від злих старших дядьків, а якщо і зловить на вулиці з кишенями, напханими пробитим «планом», то не забере, не викурить сама, і не потрощить змайстрований удома із пляшки «Живчика» кишеньковий бульбулятор, і не посадить до цюпи на невизначений термін, а просто насварить пальцем (Л. Дереш).

◇

Сухий бульбулятор — звичайний бульбулятор (без використання води).

Мокрий бульбулятор — удосконалений бульбулятор із використанням води.

Значення в інших словниках

1. бульбулятор — бульбуля́тор студ. кип'ятильник (Лучук) (ср)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
2. бульбулятор — (-у) ч.; нарк. Пристрій для куріння драпу.  Словник жарґонної лексики української мови