бульбулятор

А, ч. Пристрій для куріння марихуани. Вони вірили, що міліція ДОБРА, вона захистить їх від злих старших дядьків, а якщо і зловить на вулиці з кишенями, напханими пробитим «планом», то не забере, не викурить сама, і не потрощить змайстрований удома із пляшки «Живчика» кишеньковий бульбулятор, і не посадить до цюпи на невизначений термін, а просто насварить пальцем (Л. Дереш).

Сухий бульбулятор — звичайний бульбулятор (без використання води).

Мокрий бульбулятор — удосконалений бульбулятор із використанням води.

Джерело: Словник сучасного українського сленгу на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бульбулятор — бульбуля́тор студ. кип'ятильник (Лучук) (ср) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  2. бульбулятор — (-у) ч.; нарк. Пристрій для куріння драпу. Словник жарґонної лексики української мови