білочка

И, ж., див. білка. Якщо я не їду, він смертельно напивається у тому Чортополі, до всрачки, до білочки (Ю. Андрухович).

∗∗∗

И, ж., див. білка.

Значення в інших словниках

1. білочка — бі́лочка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. білочка — -и, ж. Зменш.-пестл. до білка 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. білочка — БІ́ЛОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до бі́лка 1. З дерева на дерево перескакують білочки (І. Нечуй-Левицький); * У порівн. Як білочка на деревину в лісі.., збігла [дівчина] прудко на згірок (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах
4. білочка — (-и) ж.; мол.; жарт.-ірон. Те саме, що білка. Навіть ультиматум висунув — якщо я не їду, він смертельно напивається у тому Чортополі, до всирачки, до білочки (Ю. Андрухович, Рекреації). БСРЖ, 58; ПСУМС, 8.  Словник жарґонної лексики української мови
5. білочка — обідра́ти (обчи́стити, оббілува́ти і т. ін.), як (мов, ні́би і т. ін.) бі́лочку (бі́лку) кого. Забрати в кого-небудь якесь майно, багатство, гроші; відібрати все у когось. Покрала вона срібло та золото в офіцера ..  Фразеологічний словник української мови
6. білочка — БІ́ЛОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до бі́лка 1. З дерева на дерево перескакують білочки (Н.-Лев., І, 1956, 154); *У порівн. Як білочка на деревину в лісі.., збігла [дівчина] прудко на згірок (Мирний, II, 1954, 35). ◊ Обідра́ти як бі́лочку кого див. обдира́ти.  Словник української мови в 11 томах
7. білочка — Білочка, -ки ж. ум. отъ білка.  Словник української мови Грінченка