дріт —
дріт іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
дріт —
[др'іт] дроту, м. (на) дрот'і, мн. дроти, дроут'іў
Орфоепічний словник української мови
дріт —
дроту, ч. Металевий виріб у вигляді гнучкої нитки або тонкого прута. || Дротяна загорожа.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дріт —
дріт: ◊ бу́ти на дроті 1. розмовляти по телефону (ср, ст) 2. чекати телефонного дзвінка (ср, ст): Лечу додому і буду на дроті. Але не забудь подзвонити (Авторка) ◊ ви́сіти на дроті довго розмовляти по телефону (м...
Лексикон львівський: поважно і на жарт
дріт —
Дріт, дро́ту, -тові, на -ті; дроти́, -ті́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
дріт —
ДРІТ, дро́ту, ч. Металевий виріб у вигляді гнучкої нитки або тонкого прута. Одні дівчата витискають гострою машинкою листя та пелюсточки, другі оправляють дроти в те листя, треті фарбують (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
дріт —
Дріт, дроту м. Проволока. Вас. 199. Єсть у мене нагаєчка з кінця дротом шита. Млр. л. сб. 337. ум. дротик. Драг. 79. дроточок. Я ж думала, що нагаєчка з платочка, аж то вона із проклятого дроточка. н. п.
Словник української мови Грінченка