заманати

(кого?), -аю, -аєш, док., вульг. Набриднути, остогиднути, роздратувати. Серед тем нашої розмови була його товаришка по квартирі, яка його заманала, бо вічно дивиться серіали (С. Пиркало).

Значення в інших словниках

1. заманати — (-аю, -аєш) док., кого; мол.; несхвальн. Набриднути комусь, утомити когось. Життя студентське ще не заманало? (В. Врублевський, Замах на генсека). БСРЖ, 204; ЯБМ, 1, 356.  Словник жарґонної лексики української мови