заманати
(-аю, -аєш) док., кого; мол.; несхвальн. Набриднути комусь, утомити когось. Життя студентське ще не заманало? (В. Врублевський, Замах на генсека). БСРЖ, 204; ЯБМ, 1, 356.
Короткий словник жарґонної лексики української мови(-аю, -аєш) док., кого; мол.; несхвальн. Набриднути комусь, утомити когось. Життя студентське ще не заманало? (В. Врублевський, Замах на генсека). БСРЖ, 204; ЯБМ, 1, 356.
Короткий словник жарґонної лексики української мови