заманати

(-аю, -аєш) док., кого; мол.; несхвальн. Набриднути комусь, утомити когось. Життя студентське ще не заманало? (В. Врублевський, Замах на генсека). БСРЖ, 204; ЯБМ, 1, 356.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заманати — (кого?), -аю, -аєш, док., вульг. Набриднути, остогиднути, роздратувати. Серед тем нашої розмови була його товаришка по квартирі, яка його заманала, бо вічно дивиться серіали (С. Пиркало). Словник сучасного українського сленгу