калічний

А, -е. Дефективний, з вадами, ненормальний. Євка посунула далі вулицею: калічні пішоходи і мертвотні вогники, знову болото (І. Карпа).

Значення в інших словниках

1. калічний — калі́чний прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. калічний — див. поганий  Словник синонімів Вусика
3. калічний — -а, -е, розм. Те саме, що калічений 1); покалічений, скалічений.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. калічний — Калі́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. калічний — КАЛІ́ЧНИЙ, а, е, розм. Те саме, що калі́чений 1; покалічений, скалічений. Калічний кінь лише переводить корм (Горд., II, 1959, 217); Юрба — може, три, чотири сотні калічних фронтовиків, парубків, не кликаних до армії,..— посунула вулицею крізь село (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 187).  Словник української мови в 11 томах
6. калічний — Калічний, -а, -е Увѣчный. Царь уп'ять послав сказать: щоб збірались до його... усі: і старе й мале й калішне. Грин. І. 174.  Словник української мови Грінченка