обламаний

А, -е.

1. Присоромлений, принижений; висміяний. Він був такий обламаний, що навіть стало жаль.

2. Розчарований, зневірений. Обламаний життям.

Значення в інших словниках

1. обламаний — обла́маний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. обламаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обламати. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обламаний — ОБЛА́МАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до облама́ти. Земля, обламана над шумною водою, Поволі кришиться і сиплеться в глибінь (М. Бажан); // у знач. прикм. Давно не умивані, сіли [бійці] за стіл з обламаним краєм (П. Кочура). ◇ (1) Обла́мані кри́ла (д) див. обла́мувати¹.  Словник української мови у 20 томах
4. обламаний — облама́ти (обтя́ти, обрі́зати і т. ін.) / обла́мувати (лама́ти, обтина́ти і т. ін.) кри́ла кому і без додатка. Позбавити кого-небудь високих прагнень, поривань, мрій, змусивши скоритися; приборкати когось.  Фразеологічний словник української мови
5. обламаний — Обла́маний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. обламаний — ОБЛА́МАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до облама́ти. Поруч [лежала].. акуратно обламана половина гречаника (Ле, Наливайко, 1957, 230); // у знач. прикм. Давно не умивані, сіли [гвардійці] за стіл з обламаним краєм (Кочура, Зол. грамота, 1960, 390).  Словник української мови в 11 томах