повести

Де, безос., док. Подіяти (про алкоголь). Від ста грам не поведе. А як поведе, то є кому додому нести.

Значення в інших словниках

1. повести — повести́ 1 дієслово доконаного виду поворушити; спрямувати рух; допомогти або примусити йти, рухатися повести́ 2 дієслово доконаного виду дотримуватися певної поведінки  Орфографічний словник української мови
2. повести — I див. поводити I. II див. поводити II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повести — Пове́сти́, -веду́, -де́ш; пові́в, повела́, -вели́; пові́вши  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. повести — ПОВЕСТИ́¹ див. пово́дити¹. ПОВЕСТИ́² див. пово́дити².  Словник української мови у 20 томах
5. повести — гра́ти пе́ршу скри́пку в чому і без додатка, рідше де. Бути головним у якій-небудь справі. За плечима багато років великої і високо оціненої народом спільної роботи. Правда, першу скрипку завжди грав Коваль (В.  Фразеологічний словник української мови
6. повести — ВЕСТИ́ (спрямовувати рух кого-небудь, допомагати або примушувати йти куди-небудь), ПРОВА́ДИТИ, ПРОВОДЖА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРИВО́ДИТИ (зі собою); ВВО́ДИТИ (УВО́ДИТИ), ЗАВО́ДИТИ, ВПРОВА́ДЖУВАТИ (УПРОВА́ДЖУВАТИ), ЗАПРОВА́ДЖУВАТИ (в межі чогось); ВИВО́ДИТИ...  Словник синонімів української мови
7. повести — ПОВЕСТИ́¹ див. пово́дити¹. ПОВЕСТИ́² див. пово́дити².  Словник української мови в 11 томах
8. повести — Повести́, -веду́, -де́ш гл. Повести. Та повів її до батенька. н. п. Та зв'язали білі руки, та повели хлопця всюди по ринку. Чуб. V. 410. Поведем кривого танця. Кв. Як же ви... погано повели свою дочку. Св. Л. 82. Пальцями повела себе по виду. Г. Барв. 116.  Словник української мови Грінченка