приколювати

Ює, недок.

1. Подобатися. Люся незграбно стягає з себе бюстгальтер і довго не може витягти його з-під блузки, декого це приколює (С. Поваляєва).

2. Уявляти. Уявляєш, такого жлоба ще не бачила: якусь кончену сигарету — і ту зажав! Чмо! Прикалуєш? (А. Дністровий).

Значення в інших словниках

1. приколювати — прико́лювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. приколювати — -юю, -юєш, недок., приколоти, -олю, -олеш, док., перех. 1》 Прикріплювати що-небудь до чогось, проколюючи. 2》 Убивати кого-небудь, проколюючи тіло багнетом, кинджалом і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. приколювати — ПРИКО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИКОЛО́ТИ, олю́, о́леш, док., кого, що. 1. Прикріплювати що-небудь до чогось, проколюючи. [Живка:] Ці квіти – знак великої радості. Я збережу їх. А цю червону я приколю тобі на груди (О. Левада); Пагони ..  Словник української мови у 20 томах
4. приколювати — ПРИКРІ́ПЛЮВАТИ (ПРИКРІПЛЯ́ТИ) до чого (міцно, надійно приєднувати що-небудь до чогось), ЗАКРІ́ПЛЮВАТИ (ЗАКРІПЛЯ́ТИ) на чому, ПРИЛАШТОВУВАТИ, ПРИЛАДНОВУВАТИ (ПРИЛА́ДНУВАТИ), ПРИЛА́ДЖУВАТИ, ПРИРОБЛЯ́ТИ (ПРИРО́БЛЮВАТИ), ПРИПИНА́ТИ, ПРИПАСО́ВУВАТИ...  Словник синонімів української мови
5. приколювати — ПРИКО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИКОЛО́ТИ, олю́, о́леш, док., перех. 1. Прикріплювати що-небудь до чогось, проколюючи. [Живка:] Ці квіти — знак великої радості. Я збережу їх. А цю червону я приколю тобі на груди (Лев., Нові п’єси, 1956, 121); Пагони..  Словник української мови в 11 томах
6. приколювати — Прико́лювати, -люю, -єш сов. в. приколо́ти, -колю́, -леш, гл. Прикалывать, приколоть.  Словник української мови Грінченка