И, ж., військ. Самовільне звільнення. За самоволку буде серйозне покарання.
Словник сучасного українського сленгу
Значення в інших словниках
самоволка —
самово́лка іменник жіночого роду розм.
Орфографічний словник української мови
самоволка —
-и, ж., розм. Самовільний відхід чи від'їзд із військової частини на певний час; самовільний вчинок на військовій службі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
самоволка —
САМОВО́ЛКА, и, ж., розм. Самовільний відхід чи від'їзд із військової частини на певний час; самовільний вчинок на військовій службі. – А це що за справа? Персональна?.. Самоволка? – Ні те, ні те. Розшукуємо біографію старшини другої статті Разуєва (В. Логвиненко).
Словник української мови у 20 томах
самоволка —
(-и) ж.; арм. Самовільна відлучка з військової частини. — Педро пішов в самоволку (Р. Кухарук, Любити хлопчика).
Словник жарґонної лексики української мови
самоволка —
САМОВО́ЛКА, и, ж., розм. Самовільний відхід чи від’їзд із військової частини на певний час; самовільний вчинок на військовій службі. — А це що за справа? Персональна?.. Самоволка? — Ні те, ні те. Розшукуємо біографію старшини другої статті Разуєва (Логв., Давні рани, 1961, 38).
Словник української мови в 11 томах