самоволка

САМОВО́ЛКА, и, ж., розм. Самовільний відхід чи від’їзд із військової частини на певний час; самовільний вчинок на військовій службі.

— А це що за справа? Персональна?.. Самоволка? — Ні те, ні те. Розшукуємо біографію старшини другої статті Разуєва (Логв., Давні рани, 1961, 38).

Значення в інших словниках

1. самоволка — самово́лка іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. самоволка — -и, ж., розм. Самовільний відхід чи від'їзд із військової частини на певний час; самовільний вчинок на військовій службі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самоволка — САМОВО́ЛКА, и, ж., розм. Самовільний відхід чи від'їзд із військової частини на певний час; самовільний вчинок на військовій службі. – А це що за справа? Персональна?.. Самоволка? – Ні те, ні те. Розшукуємо біографію старшини другої статті Разуєва (В. Логвиненко).  Словник української мови у 20 томах
4. самоволка — И, ж., військ. Самовільне звільнення. За самоволку буде серйозне покарання.  Словник сучасного українського сленгу
5. самоволка — (-и) ж.; арм. Самовільна відлучка з військової частини. — Педро пішов в самоволку (Р. Кухарук, Любити хлопчика).  Словник жарґонної лексики української мови