трах

У, ч., знев. Секс. Я думав, вона переживає щось глибше, ніж банальний трах із підстаркуватим пустобрехом (І. Сова).

Значення в інших словниках

1. трах — трах іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. трах — див. бух  Словник синонімів Вусика
3. трах — ТРАХ, ТРАХ-ТРА́Х, виг. 1. Звуконаслідування, що означає різкий, сильний шум, тріск від падіння, удару тощо; торох. Раптом т-ррах!.. трах-трах!.. Віконна рама затремтіла, і всі шибки дико задеренчали (М. Коцюбинський); Враз у віконницю знадвору – трах!...  Словник української мови у 20 томах
4. трах — трах-трах, виг. 1》 Звуконаслідування, що означає різкий, сильний шум, тріск від падіння, удару тощо; торох. 2》 розм. Уживається як присудок за знач. трахнути і трахнутися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. трах — ТРАХ, ТРАХ-ТРА́Х, виг. 1. Звуконаслідування, що означає різкий, сильний шум, тріск від падіння, удару тощо; торох. Раптом т-ррах!.. трах-трах!.. Віконна рама затремтіла, і всі шибки дико задеренчали (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах