чечик —
ЧЕ́ЧИК, а, ч., розм Те саме, що че́чіт. Біла чечітка поперед ворітка; вийшов чечик, дав їй мечик а вона й стала (Номис).
Словник української мови у 20 томах
чечик —
Чечик, -ка м. пт. чечетъ. Бігла чечітка поперед ворітка; вийшов чечик, дав їй мечик, а вона й стала. Ном. заг. № 429.
Словник української мови Грінченка