чечик

ЧЕ́ЧИК, а, ч., розм

Те саме, що че́чіт.

Біла чечітка поперед ворітка; вийшов чечик, дав їй мечик а вона й стала (Номис).

Значення в інших словниках

1. чечик — А, ч. Пляшка алкогольного напою. Чечик слив'янки.  Словник сучасного українського сленгу
2. чечик — Чечик, -ка м. пт. чечетъ. Бігла чечітка поперед ворітка; вийшов чечик, дав їй мечик, а вона й стала. Ном. заг. № 429.  Словник української мови Грінченка