чинарик

А, ч. Людина. Якийсь незрозумілий чинарик: то каже, що прийде і не приходить, то навпаки — з'являється, коли ніхто його не чекає.

Значення в інших словниках

1. чинарик — (-а) ч. 1. крим., жрм. Недопалок <...> скочило з ліжка з чинариком на губі <...> (Є. Пашковський, Безодня). БСРЖ, 672; ПСУМС, 77; СЖЗ, 112; ЯБМ, 2, 672.  Словник жарґонної лексики української мови