чинарик
(-а) ч.
1. крим., жрм. Недопалок <...> скочило з ліжка з чинариком на губі <...> (Є. Пашковський, Безодня). БСРЖ, 672; ПСУМС, 77; СЖЗ, 112; ЯБМ, 2, 672.
Короткий словник жарґонної лексики української мови(-а) ч.
1. крим., жрм. Недопалок <...> скочило з ліжка з чинариком на губі <...> (Є. Пашковський, Безодня). БСРЖ, 672; ПСУМС, 77; СЖЗ, 112; ЯБМ, 2, 672.
Короткий словник жарґонної лексики української мови