чинар
(-я) ч.; мол. Те саме, що чинарик. <...> чинаря стрільнеш собі культурно / й нумо мріяти і вивіски читать <...> (І. Бондар-Терещенко, Поsтебня); І, закуривши чинаря, / Я повертався, мов "чайки із Кафи" (П. Вольвач, Бруки і стерні). БСРЖ, 672.
Короткий словник жарґонної лексики української мови