чинар
ЧИНА́Р, а, ч., ЧИНА́РА, и, ж.
Дерево родини платанів; східний платан.
Віктор Комашко перший прийшов на сквер і сів на лавці в тіні густого чинара (І. Нечуй-Левицький);
У холодку, поміж горбами, таївся монастир святий, оточений тополь рядами, що з ними ріс чинар густий (М. Драй-Хмара);
У Дагестані є 400-річна чинара, в дуплі якої розміщується музей старовинного знаряддя праці селян (з газ.);
На битому шляху Росла густа чинара, Шуміла в ніч глуху Гіллям, немов з пожару (Я. Шпорта);
Щедра тбіліська осінь. Не шкодує вона фарб, золотить багрянцем листя чинар, аквамарином згущує високе небо (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)