чинар
ЧИНА́Р, а, ч. Те саме, що чина́ра.
Віктор Комашко перший прийшов на сквер і сів на лавці в тіні густого чинара (Н.-Лев., V, 1966, 145);
У холодку, поміж горбами, таївся монастир святий, оточений тополь рядами, що з ними ріс чинар густий (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 187).
Словник української мови (СУМ-11)