1. Словник української мови у 20 томах

чинар

ЧИНА́Р, а, ч., ЧИНА́РА, и, ж.

Дерево родини платанів; східний платан.

Віктор Комашко перший прийшов на сквер і сів на лавці в тіні густого чинара (І. Нечуй-Левицький);

У холодку, поміж горбами, таївся монастир святий, оточений тополь рядами, що з ними ріс чинар густий (М. Драй-Хмара);

У Дагестані є 400-річна чинара, в дуплі якої розміщується музей старовинного знаряддя праці селян (з газ.);

На битому шляху Росла густа чинара, Шуміла в ніч глуху Гіллям, немов з пожару (Я. Шпорта);

Щедра тбіліська осінь. Не шкодує вона фарб, золотить багрянцем листя чинар, аквамарином згущує високе небо (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чинар — чина́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. чинар — (-я) ч.; мол. Те саме, що чинарик. <...> чинаря стрільнеш собі культурно / й нумо мріяти і вивіски читать <...> (І. Бондар-Терещенко, Поsтебня); І, закуривши чинаря, / Я повертався, мов "чайки із Кафи" (П. Вольвач, Бруки і стерні). БСРЖ, 672. Словник жарґонної лексики української мови
  3. чинар — -а, ч. Те саме, що чинара. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. чинар — ПЛАТА́Н (дерево); ЧИНА́РА (ЧИНА́Р) (східний). Вони сіли на лавці під гіллястим платаном, що був посаджений ще кимось давно і чудом зберігся, дає тінь, розкинувши крону якраз посеред подвір'я (О. Гончар); Тиха чинара дрімала в кишлаку (Д. Словник синонімів української мови
  5. чинар — Чина́р, -ра = плята́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. чинар — ЧИНА́Р, а, ч. Те саме, що чина́ра. Віктор Комашко перший прийшов на сквер і сів на лавці в тіні густого чинара (Н.-Лев., V, 1966, 145); У холодку, поміж горбами, таївся монастир святий, оточений тополь рядами, що з ними ріс чинар густий (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 187). Словник української мови в 11 томах