чина
ЧИ́НА, и, ж.
Трав'яниста рослина різних видів родини бобових.
Із зернових бобових культур на Україні вирощують горох, квасолю, сочевицю, сою, люпин, вику, чину, нут, боби (з наук. літ.);
Чина лучна.
△ (1) Чи́на лучна́, бот. – багаторічна трав'яниста рослина родини бобових, що має тонке повзуче кореневище, негусто опушене висхідне стебло, за допомогою листкових вусиків чіпке, гранчасте.
Чина лучна росте по всій території України по луках, узліссях, серед чагарників (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чина — чи́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- чина — -и, ж. Трав'яниста рослина різних видів родини бобових. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чина — ЧИ́НА, и, ж. (Lathyrus L.). Трав’яниста рослина різних видів родини бобових. Із зернових бобових культур на Україні вирощують горох, квасолю, сочевицю, сою, люпин, вику, чину, нут, боби (Зерн. боб. культ., 1956, 7); Чина лучна. Словник української мови в 11 томах
- чина — Чина, -ни ж. — ро́зова. раст. Lathyrus tuberosus L. ЗЮЗО. І. 126. Словник української мови Грінченка