1. Словник української мови в 11 томах

чина

ЧИ́НА, и, ж. (Lathyrus L.). Трав’яниста рослина різних видів родини бобових.

Із зернових бобових культур на Україні вирощують горох, квасолю, сочевицю, сою, люпин, вику, чину, нут, боби (Зерн. боб. культ., 1956, 7);

Чина лучна.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чина — ЧИ́НА, и, ж. Трав'яниста рослина різних видів родини бобових. Із зернових бобових культур на Україні вирощують горох, квасолю, сочевицю, сою, люпин, вику, чину, нут, боби (з наук. літ.); Чина лучна. △ (1) Чи́на лучна́, бот. Словник української мови у 20 томах
  2. чина — чи́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. чина — -и, ж. Трав'яниста рослина різних видів родини бобових. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. чина — Чина, -ни ж. — ро́зова. раст. Lathyrus tuberosus L. ЗЮЗО. І. 126. Словник української мови Грінченка