чин

ЧИН, ч.

1. род. у. Черговий розряд, ранг за встановленим порядком проходження військової і цивільної служби.

Любили його [Багратіона] в армії за мужність, справедливість, за те, що турбувався за кожним, незважаючи на чини і стан (П. Кочура);

– Ваше прізвище? – Федоров. – Чин? – Колишній полковник (О. Довженко);

[Самосад:] В яких чинах служили? [Ромодан:] Полковником (О. Корнійчук);

Сьогодні за сином ще до схід сонця заїжджали льотчики з полігона, всі в офіцерських чинах (О. Гончар);

// У колишній Росії – звання державного службовця за табелем про ранги.

Він мав чин канцеляриста (І. Котляревський);

Одинадцяти років він дістав чин титулярного радника (О. Полторацький);

Біля кіоту висіла в рамці якась грамота. Підійшовши, я прочитав: це був патент на чин прем'єр-майорові Качалову (О. Стороженко);

[Шевченко:] Як новий ваш чин? Здається, ви вже “тайний” (І. Кочерга);

// церк. Духовний сан, стан.

Не закаляє вона чину чернечого, а ще, не дивлячись на її молоді літа, буде служити приміром для других (Панас Мирний);

Найголовніші чернечі чини в Україні – це отці василіани, редемптористи й студити (із журн.).

2. род. а, уроч. Службовець того або іншого службового розряду.

В ложах чини дипломатичного корпусу (з газ.);

Ходили чутки, що з головнокомандувачем прибудуть у Чаплинку, крім вищих чинів ставки, також всі акредитовані в Криму іноземні військові аташе (О. Гончар);

// заст. Особа, що займала високе соціальне становище в суспільстві, наділена високими правами.

Лакей улесливо, наче перед великими чинами, відкрив людям чавунні ворота й поніс отерпле тіло у палац (М. Стельмах);

// заст. Особа, яка виконувала певні ритуальні обов'язки.

Залишилися у сучасному весіллі й так звані весільні чини – світилки, дружки, бояри, які по-традиційному розміщуються за столами (з наук. літ.).

3. род. у, заст. Діяльність, дія, праця.

– Не маю я до письменства хисту. Чин живий, або живеє слово – се талан мій (Леся Українка);

Після старої голови все марно пішло. Ні порядку, ні чину (Сл. Б. Грінченка).

4. род. у. Спосіб, прийом, за допомогою яких що-небудь здійснюється, відбувається.

Передусім, супроти харківських звичаїв, ставання в чергу до трамвая було йому новиною, бо в столиці пасажири чекали вагонів юрбою, що здобувала місця штурмовим чином (В. Підмогильний).

Дослужи́тися (дійти́, добу́ти) [до] чи́ну див. дослу́жуватися;

(1) Ни́жній чин – назва солдата, на відміну від офіцера.

Офіцери були перебиті, а генерал Гофман піднятий на штики своїми нижніми чинами (О. Довженко);

(2) Пе́ршим чи́ном – передусім, спочатку, в першу чергу;

(3) Таки́м (отаки́м, пе́вним) чи́ном:

а) так.

Роздягнутий по пояс, він стояв у садку в медсанбаті перед сестрою й, піднявши руки на голову, поволі повертався, вмотуючись таким чином в бинт (О. Довженко);

– Побудований таким чином, як це я пропоную, огонь трьох мінометних рот полку обов'язково накриває траншею противника (О. Гончар);

Щоб забеспечити оптимальне спілкування у певній сфері мовний продукт (тобто текст) повинен бути певним чином оформлений (з наук. літ.);

б) (вставн. сл.) отже.

Таким чином, на тридцять першому році життя мені довелося знову починати життя і навчання по-новому (О. Довженко);

Автор із режисером зійшлися, таким чином, вирішити взаємини (Ю. Яновський);

Хто́зна-яки́м чи́ном див. хто́зна-яки́й;

(4) Яки́мось (яки́мсь) чи́ном:

а) якось, чимсь.

Навіть і ця загадкова поява крейсера була для них ніби не зовсім випадковою, той крейсер був теж ніби причетний якимось чином для цього їхнього душевного зближення (О. Гончар);

б) звідкись, з якихось джерел.

Вибираючи серед шляху з багнюки шрифти, приглушений вибухом, як риба, він, проте, якимсь чином уже знав розташування всіх полків (О. Гончар);

(5) Яки́м чи́ном – як.

Іван думав уперто, яким би чином довше затримати Чугайстра, щоб Марічка якнайдалі встигла втікти (М. Коцюбинський);

Але хоч як допитувались вони в Бицика, яким чином потрапив йому в руки лист, риболов тільки сопів і коротко відповідав, що, мовляв, усякі подробиці тут зайві (О. Донченко);

Я слухаю промову і одночасно думаю – яким чином тут опинився батько? (Л. Смілянський).

○ (6) Гі́дним чи́ном, у знач. присл. – належно.

Таку великодушність було гідним чином віддячено, і малюк дістав дозвіл шарпнути за дротинку гудка, власноручно прогусти (Ю. Яновський);

(7) Головни́м чи́ном, у знач. присл. – переважно, в основному, головно.

Населення Запорізької Січі .. складалося головним чином з українських козаків (М. Рильський).

◇ Бу́ти в чина́х див. бу́ти;

(8) Чин чи́ном – як належить, як годиться, як повинно бути.

Онисія Климівна та Вечуро .. живуть подружжям. І що це дійсно саме так, є свідоцтво... Все чин чином (М. Рудь);

– Так що воно і як у тебе? – Усе чин чином (М. Стельмах);

Чин по чи́ну.

Та ось в гурті прибулих, серед яких він крокував поважно, чин по чину, його увагу прикував один міцний хлопчина (П. Дорошко).