А, ч., див.штука. Скільки він висить? — Штуцер. Без процентів (А. Дністровий).
Словник сучасного українського сленгу
Значення в інших словниках
штуцер —
Шту́ц[ер]: — рід старовинної далекобійної рушниці [21] — рід старовинної далекобійної рушниці; чепурун, джигун [IV] — тут: франт, ловкач [48] — франт [14]
Словник з творів Івана Франка
штуцер —
ШТУ́ЦЕР, а, ч. 1. Старовинна воєнна рушниця з гвинтовими нарізами в стволі. – Кропити! – в відповідь на теє заревли Коновка (прізвисько таке йому дали За штуцер, що його коновкою назвав він) Та Бритва, шаблею тонкою всюди славен (М. Рильський, пер. з тв.
Словник української мови у 20 томах
штуцер —
шту́цер іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
штуцер —
-а. ч. 1. мол. Те саме, що штука. — А ви чули, що два дні тому брати Яйця програли штуцер зелених! (А. Дністровий, Місто уповільненої дії). ПСУМС, 82. 2. крим.; жарт. Ніс. БСРЖ, 704; СЖЗ, 117; ЯБМ, 2, 575. 3. крим.; жарт. Чоловічий статевий орган. БСРЖ, 704; СЖЗ, 117; ЯБМ, 2, 575.
Словник жарґонної лексики української мови
штуцер —
-а, ч. 1》 Старовинна воєнна рушниця з гвинтовими нарізами в стволі. || Нарізна мисливська рушниця великого калібру. 2》 тех. Короткий відрізок труби з різзю на зовнішній поверхні, яким з'єднують труби між собою або прикріплюють їх до резервуарів, посудин і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
штуцер —
шту́цер (нім. Stutzen – патрубок) 1. Короткий патрубок з різьбою на кінцях, яким з’єднують між собою труби, приєднують їх до резервуарів тощо. 2. Нарізна мисливська рушниця.
Словник іншомовних слів Мельничука
штуцер —
ШТУ́ЦЕР, а, ч. 1. Старовинна воєнна рушниця з гвинтовими нарізами в стволі.- Кропити! — в відповідь на теє заревли Коновка (прізвисько таке йому дали За штуцер, що його коновкою назвав він) Та Бритва, шаблею тонкою всюди славен (Міцк., П. Тадеуш, перекл.
Словник української мови в 11 томах