злочин

Передбачене кримінальним законодавством суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на суспільний лад України, його політичну і економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права та свободи громадян, а так само інше передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння, яке посягає на правопорядок.

англ. crime; нім. Verbrechen n –s, =; угор. bűntett; рос. преступление.

Значення в інших словниках

1. злочин — (протиправна дія) злодіяння, злочинство, розм. кримінал.  Словник синонімів Полюги
2. злочин — зло́чин іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. злочин — юр. правопорушення, праволомство, жм. кримінал, кримінальщина, з. переступ, (тяжкий) лиходійство, харцизтво; (кривавий) душогубство; злочинство.  Словник синонімів Караванського
4. злочин — див. дія  Словник синонімів Вусика
5. злочин — [злочиен] -ну, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў  Орфоепічний словник української мови
6. злочин — -у, ч. 1》 Суспільно небезпечна дія (чи бездіяльність), що чинить, заподіює зло людям. 2》 Неприпустимий, ганебний вчинок. || Неправильна, шкідлива поведінка. Міжнародні злочини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. злочин — ЗЛО́ЧИН (суспільно небезпечна дія, що чинить, заподіює зло людям), ЗЛОЧИ́НСТВО, ЗЛОДІЯ́ННЯ книжн., ПЕРЕ́СТУП заст.; КРИМІНА́Л розм., КРИМІНА́ЛЬЩИНА розм., ГОЛО́ВНИЦТВО діал. (карний злочин). — Нема в злочині геройства. Є тільки сором і ганьба (О.  Словник синонімів української мови
8. злочин — Зло́чи́н, -ну, в -ні; зло́чини, -нів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. злочин — ЗЛО́ЧИН, у, ч. 1. Суспільно небезпечна дія (або бездіяльність), що чинить, заподіює зло людям. Батько піднімає рушницю. Секунда, і станеться злочин. Дівчина кидається до батька і повисає на зброї з криком: — Батьку… бога ради! (Довж.  Словник української мови в 11 томах
10. злочин — Злочин, -ну м. = злочинство. Желех.  Словник української мови Грінченка