психоаналіз

1. Сукупність способів виявлення психотерапевтичною метою особливостей переживань і дій людини, зумовлених неусвідомлюваними мотивами. 2. Напрямок, започаткований З.Фрейдом і його послідовниками.

англ. psycho-analysis; нім. Psychoanalyse f=; угор. pszichoanalizis; рос. психоанализ.

Значення в інших словниках

1. психоаналіз — психоана́ліз іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. психоаналіз — (від грецьк. psyche — душа + аналіз) психологічне вчення і метод психотерапії, які в центр уваги ставлять безсвідомі психічні процеси та мотивації  Словник іншомовних соціокультурних термінів
3. психоаналіз — -у, ч., спец. 1》 У психіатрії – метод лікування неврозів; полягає у виявленні підсвідомих афективних переживань, що лежать в основі неврозів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. психоаналіз — ПСИХОАНА́ЛІЗ, у, ч., спец. 1. У психіатрії – метод лікування неврозів, який полягає у виявленні підсвідомих афективних переживань, що лежать в основі неврозів.  Словник української мови у 20 томах
5. психоаналіз — (англ. рsycho-analysis) один з напрямів “глибинної” психології та психотерапії, який розглядає вплив несвідомих потягів і мотивацій на поведінку людей та досліджує психічну структуру особистості.  Економічний словник
6. психоаналіз — психоана́ліз (від психо... і аналіз) одна з теоретичних засад фрейдизму, загальна теорія і метод лікування нервових і психічних захворювань, запропоновані З. Фрейдом в кінці 19 – на початку 20 ст.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. психоаналіз — Теоретична концепція, створена З. Фройдом, пізніше розвинута і модифікована його послідовниками; пояснює структуру, функціонування і розвиток особистості дією несвідомих мотиваційних механізмів, які знаходяться в постійному конфлікті...  Універсальний словник-енциклопедія
8. психоаналіз — ПСИХОАНАЛІЗ — вчення про позасвідоме, його роль у житті людини, про конфлікти та гармонію позасвідомого і свідомості. На цій теоретичній основі ґрунтується практика...  Філософський енциклопедичний словник