психоаналіз
ПСИХОАНА́ЛІЗ, у, ч., спец.
1. У психіатрії – метод лікування неврозів, який полягає у виявленні підсвідомих афективних переживань, що лежать в основі неврозів.
У вузькому розумінніи психоаналіз є метод лікування низки психічних захворювань, коли шляхом послідовних питань аналітика і відповідей пацієнта (а також за допомогою аналізу сновидінь) відбувається усвідомлення травми, прихованої у несвідомому, і звільнення від неї, а також від комплексів та внутрішніх конфліктів, які вона породжує (з навч. літ.).
2. У сучасній психіатрії, психології, соціології і мистецтві – напрямок, який намагається пояснити психічні прояви людини, а також усього суспільства підсвідомими біологічними потягами та інстинктами; фрейдизм.
На філософську антропологію ХХ ст. вплинули психоаналіз Фрейда і Юнга, феноменологія Гуссерля, а також фундаментальна ентологія Гайдеґґера (з навч. літ.);
Наукове обґрунтування бібліотерапія держала лише на початку ХХ століття з розвитком психоаналізу (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)