живиця
І, ж. Густа, прозора рідина, що виділяється зі стовбура хвойного дерева і складається зі скипидару та смоляних кислот.
Бо кожну ніч порипують бори
і ладаном мені живиця пахне... (ЗД:92);
О скрипки тьмавий гуд — мов скапує живиця,
зникають намерзи і вже хмеліє гін
дзвінкого дерева... (П-2:155).
Словник поетичної мови Василя Стуса