пелехатий

пелеха́тий

А, -е, розм. 1. Із довгим, густим, скуйовдженим волоссям (про людину); із довгою, густою шерстю (про тварину). 2. Який має вигляд клаптів або нерівні краї (про пару, туман, хмару і т. ін.).

Отут, край зеленого моря, де стелиться дим пелехатий... (Т.1, кн.2:83);

Затихло. Смеркло. А по хаті

птахи літають пелехаті,

птахи літають пелехаті

і зимну кришать самоту... (Т.1, кн.2:97).

Значення в інших словниках

1. пелехатий — пелеха́тий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. пелехатий — ПАТЛАТИЙ; (джміль) волохатий; (волос) скуйовджений, розпатланий, кошлатий; (- рослину) пишний, густолистий, рясновітий; (цвіт) лапатий; (- хмари) кучерявий, розпливчастий.  Словник синонімів Караванського
3. пелехатий — див. кошлатий; кудлатий; розлогий  Словник синонімів Вусика
4. пелехатий — -а, -е, розм. 1》 Із довгим, густим, скуйовдженим волоссям (про людину); із довгою, густою шерстю (про тварину). || З довгими, густими ворсинками; волохатий. || Скуйовджений, розпатланий; кошлатий (про волосся, вовну). || Зробл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. пелехатий — ПЕЛЕХА́ТИЙ, а, е, розм. 1. Із довгим, густим, скуйовдженим волоссям (про людину); із довгою, густою шерстю (про тварину). Такий він [Грегор] був чорний та пелехатий, та страшний (І. Нечуй-Левицький); // З довгими, густими ворсинками; волохатий.  Словник української мови у 20 томах
6. пелехатий — пелеха́тий 1. довгий заплутаний, занедбаний (про волосся)(ср, ст) 2. який має довге заплутнане, занедбане волосся (про людину)(ср, ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. пелехатий — КОШЛА́ТИЙ (з поплутаним, відстовбурченим волоссям, вовною, волокнами тощо — про людину, тварину, тканину), КУДЛА́ТИЙ (КУДЛА́СТИЙ), КУЧМА́ТИЙ розм., КОСМА́ТИЙ розм., ПАТЛА́ТИЙ розм., ПЕЛЕХА́ТИЙ розм., КУСТРА́ТИЙ (КУШТРА́ТИЙ) розм., ЛАХМА́ТИЙ розм.  Словник синонімів української мови
8. пелехатий — Пелеха́тий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. пелехатий — ПЕЛЕХА́ТИЙ, а, е, розм. 1. Із довгим, густим, скуйовдженим волоссям (про людину); із довгою, густою шерстю (про тварину). Такий він [Грегор] був чорний та пелехатий, та страшний (Н.-Лев., III, 1956, 267); // З довгими, густими ворсинками; волохатий.  Словник української мови в 11 томах
10. пелехатий — Пелехатий, -а, -е = волохатий. Котл. Ен. V. 7. Гуси пелехаті. Грин. III. 89. Летить голуб коло хати сивий пелехатий. Чуб. V. 382. Кури пелехаті. Драг. 28. Кучерявий піч вимітає, пелехатий у піч заглядає. Грин. III. 472.  Словник української мови Грінченка