почезати
почеза́ти
Аю, -аєш, недок., неперех., розм. Те саме, що зникати.
Смерть розлетілася на друзки,
замерехтіла в сотні днів.
Схотів почезнути? А дзуски!
А що ти на віку зробив? (ЧТ:49);
Тепер буремній укорись сваволі,
котра провадить у новім житті,
де почезають всі орієнтири,
де тільки небо, і земля, і ти. (ЧТ:69).
Словник поетичної мови Василя Стуса