прошкувати
прошкува́ти
Ую, -уєш, недок., розм. Йти навпростець, напрямки.
Межею ж, креслячи невтомною рукою
якісь недовідомі письмена,
прошкує осінь. (ЗД:88).
Словник поетичної мови Василя Стусапрошкува́ти
Ую, -уєш, недок., розм. Йти навпростець, напрямки.
Межею ж, креслячи невтомною рукою
якісь недовідомі письмена,
прошкує осінь. (ЗД:88).
Словник поетичної мови Василя Стуса