рознапрямкований

рознапрямко́ваний

А, -е, інд.- авт. Похідне від напрямок. Скерований у різні напрямки.

Рознапрямкована глуха душе!

Затиснутій минулим і майбутнім,

тобі ані знайтись, ні загубитись... (ЧТ:48);

Рознапрямкований

крокує розпач — у бознакуди

із бозназвідки. (ЧТ:95).