рознапрямкований
рознапрямко́ваний
А, -е, інд.- авт. Похідне від напрямок. Скерований у різні напрямки.
Рознапрямкована глуха душе!
Затиснутій минулим і майбутнім,
тобі ані знайтись, ні загубитись... (ЧТ:48);
Рознапрямкований
крокує розпач — у бознакуди
із бозназвідки. (ЧТ:95).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me