розлукостріча

розлукострі́ча

І, ж., інд.-авт. Похідне від розлука і стріча (зустріч).

Розлукостріче і не-

пусти і зупини,

і вже навіки поверни —

бодай мене — мені! (ЗД: 118).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me