самодокір

самодо́кір

Самодокору, ч., інд.- авт. Похідне від само... і докір.

Не вір — ні долі, ні собі не вір,

а спроневіра і самодокір

і змерзлий крик, що грудкою у горлі

засів мов кляп — то все неначе дріт

колючий. (П-2:290).

Значення в інших словниках

1. самодокір — самодо́кі́р іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. самодокір — САМОДО́КІ́Р, до́ко́ру, ч. Докір самому собі. Тисячі вболівань та самодокорів дошкуляли [Аліні], мов зубний біль (Ю. Яновський).  Словник української мови у 20 томах
3. самодокір — САМОДО́КІ́Р, до́ко́ру, ч. Докір самому собі. Тисячі вболівань та самодокорів дошкуляли [Аліні], мов зубний біль (Ю. Янов., II, 1954, 94).  Словник української мови в 11 томах