словобрухт

У, ч., збірн., інд.-авт. Похідне від слово і брухт. Нічого не варті слова.

Чи не дарма священну лють свою

Вливати іншим в уші, як отруту,

Що власну душу спопелить, боюсь,

Останками чуттів і словобрухту. (Т.1, кн.2:172).

Значення в інших словниках

1. словобрухт — словобру́хт іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови