словобрухт
У, ч., збірн., інд.-авт. Похідне від слово і брухт. Нічого не варті слова.
Чи не дарма священну лють свою
Вливати іншим в уші, як отруту,
Що власну душу спопелить, боюсь,
Останками чуттів і словобрухту. (Т.1, кн.2:172).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- словобрухт — словобру́хт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови