словобрухт

словобру́хт

іменник чоловічого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. словобрухт — У, ч., збірн., інд.-авт. Похідне від слово і брухт. Нічого не варті слова. Чи не дарма священну лють свою Вливати іншим в уші, як отруту, Що власну душу спопелить, боюсь, Останками чуттів і словобрухту. (Т.1, кн.2:172). Словник поетичної мови Василя Стуса