теребище

тере́бище

А, с., заст., іст. Те саме, що требище. Місце, де відбувалося принесення жертви богам.

Горить стерня, де половіло жито,

о вересню, теребище смеркань! (П-1:145).

Значення в інших словниках

1. Теребище — Тереби́ще іменник середнього роду населений пункт в Україні  Орфографічний словник української мови