требний

тре́бний

А, -е. Прикм. до треба, -и, ж., заст., іст. — жертвоприношення.

Довгоголосся діатриб

І требні витребені трати. (Т.1, кн.2:137).

Значення в інших словниках

1. требний — ТРЕ́БНИЙ.  Словник української мови у 20 томах