чезнути

че́знути

Ну, -неш, недок., розм. Те саме, що щезати.

І в ртутній спеці фіолету

він невимовна довго чез... (ЗД:43);

Бо втрачене саме життя, що чезне

в цій порожнечі світової тиші. (ЧТ:77).

Значення в інших словниках

1. чезнути — ЧЕ́ЗНУТИ, ну, неш, недок., розм. Щеза́ти. Біла сучка скаче в його виноградник.., потому все чезне (М. Коцюбинський); Сиділи ми при згаслому багатті.., дивилися, як вогники блакитні тремтіли і конали, як між вуглям вилися прудко золоті гадючки і чезли (Леся Українка).  Словник української мови у 20 томах
2. чезнути — че́знути дієслово недоконаного виду зникати розм.  Орфографічний словник української мови
3. чезнути — -ну, -неш, недок., розм. Те саме, що щезати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. чезнути — ЗНИКА́ТИ (переставати існувати, бути в наявності), ЩЕЗА́ТИ, ПРОПАДА́ТИ, ДІВА́ТИСЯ, ГИ́НУТИ, ПОГИБА́ТИ, ЗАПОДІВА́ТИСЯ розм., ЧЕ́ЗНУТИ розм., ЗБУВА́ТИ заст.  Словник синонімів української мови
5. чезнути — Че́знути, че́зну, -неш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. чезнути — ЧЕ́ЗНУТИ, ну, нош, недок., розм. Те саме, що щеза́ти. Біла сучка скаче в його виноградник.., потому все чезне (Коцюб., I, 1955, 265); Сиділи ми при згаслому багатті.., дивилися, як вогники блакитні тремтіли і конали, як між вуглям вилися прудко золоті гадючки і чезли (Л. Укр., І, 1951, 293).  Словник української мови в 11 томах
7. чезнути — Чезнути, -ну, -неш гл. Исчезать. Желех.  Словник української мови Грінченка