оксюморон

(гр. оksymoron — дотепно-безглузде) поєднання логічно суперечливих понять, несумiсних ознак, що утвоpюють новий яскpавий обpаз: ти мовчанням менi кpичи; говоpю я з тобою мовчки (В. Симоненко).

Значення в інших словниках

1. оксюморон — оксю́моро́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. оксюморон — [оукс'уморон] = оксиморон -на, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў  Орфоепічний словник української мови
3. оксюморон — див. оксиморон.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. оксюморон — ОКСЮ́МОРО́Н див. окси́моро́н.  Словник української мови у 20 томах
5. оксюморон — оксю́морон див. оксиморон  Словник іншомовних слів Мельничука
6. оксюморон — ОКСЮМОРО́Н див. оксиморо́н.  Словник української мови в 11 томах