інклюзив

(лат. includo — замикати), включення — стилістичний прийом, при якому мовець виступає і від імені того, до кого говорить (включає його в поняття “ми”).

Значення в інших словниках

1. інклюзив — ІНКЛЮЗИ́В, а, ч., лінгв. Займенникові або дієслівні форми, які вказують на те, що адресат мовлення входить до числа учасників дії; протилежне ексклюзив (у 3 знач.). Інклюзив утворює субкатегорійне значення у складі категорії особи (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
2. інклюзив — інклюзи́в іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови