інтерпеляція

(від лат. interpellatio — переривання) фігура, в якій автор перериває потік мовлення, щоб звернутись до слухача, щось ствердити чи заперечити: Душа моя — послухай! — Як яблуня в цвіту (Павло Тичина); Не надивився, ні! Я на сади рожеві, криниці юності убогим корячком до дна не вичерпав (Максим Рильський).

Значення в інших словниках

1. інтерпеляція — Інтерпеля́ція...  Словник з творів Івана Франка
2. інтерпеляція — ІНТЕРПЕЛЯЦІЯ – ІНТЕРПОЛЯЦІЯ Інтерпеляція, -ї, ор. -єю. Особливий вид запиту депутата парламенту до уряду: вносити інтерпеляцію, робити інтерпеляцію, відповідати на інтерпеляцію. Інтерполяція.  Літературне слововживання
3. інтерпеляція — рос. интерпелляция (від латин. interpellatio — переривання, порушення) — особливий вид запиту депутата в парламенті, звернений до уряду в цілому або до окремих його членів з приводу загальної політики уряду або з певних питань. І. вимагає обов'язкової відповіді.  Eкономічна енциклопедія
4. інтерпеляція — інтерпеля́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
5. інтерпеляція — -ї, ж., політ. Звернення депутата парламенту до уряду або його представника з певним питанням, після обговорення якого приймається відповідна ухвала.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. інтерпеляція — інтерпеля́ція (від лат. interpellatio – переривання, порушення) в буржуазних державах особливий вид запиту депутата в парламенті, звернений до уряду в цілому або до окремих його членів з приводу загальної політики уряду або з певних питань. І. вимагає обов’язкової відповіді.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. інтерпеляція — див. запит депутатський  Універсальний словник-енциклопедія
8. інтерпеляція — Інтерпеля́ція, -ції, -цією; -ції, -цій  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. інтерпеляція — ІНТЕРПЕЛЯ́ЦІЯ, ї, ж., політ. У буржуазних країнах — звернення депутата парламенту до уряду або його представника з певним питанням, після обговорення якого приймається відповідна ухвала.  Словник української мови в 11 томах