абияк
АБИ́ЯК, присл. Як-небудь, сяк-так, як прийдеться.
Латинці зараз і зробили Абияк мари із дрючків; На них Волсента положили І понесли до земляків (Котл., І, 1952, 230);
— Ох, братці! Лишенька мого Абияк не відбудеш… (Гл., Вибр., 1957, 78);
Розташувавшись абияк, нашвидку, ..Раїса рано лягла в ліжко (Коцюб., І, 1955, 311);
Абияк упорала дітей помацки в темряві, не світячи світла, а потім зразу й сама знеможена впала ниць (Головко, II, 1957, 361);
// Недбало, неуважно.
Вони не фахівці, вони се мусять писати,.. тим і виходить хватано, абияк (Л. Укр., III, 1952, 691);
Цигай ніколи не ставився до справи абияк (Баш, Вибр., 1948, 65).
Словник української мови (СУМ-11)